середа, 21 серпня 2019 р.

Рости, дитино, під прапором неба і сонця


  Інсталяція «Рости, дитино, під прапором неба і сонця», підготована бібліотекар КЗ «Нововоронцовська центральна районна бібліотека» Людмилою Куковінець спільно з учасниками волонтерської команди «Лідер»,  з нагоди відзначення дня Державного Прапора України. Вона  розповідає про історію державного символу, значення українського прапора для захисників та патріотів країни.
     Бажаючі мають змогу познайомитися з експозицією протягом 22 та 23 серпня.
 


вівторок, 20 серпня 2019 р.

Про пригоди в "Сторожовій заставі" Володимира Рутківського

Доброго дня! Мене звуть Василевський Олег. Мешкаю в смт Нова Маячка! Я прочитав книгу класика історичної літератури Володимира Рутківського "Сторожова застава".  На мою думку,  це  справжнє  пригодницьке фентезі. Книга дуже  легко, весело  і швидко читається, а чудові ілюстрації додають яскравості сприйняття прочитаного.

В першій частині розділу мене захопила історія Київської Русі, війна між русичами та половцями. А взагалі сюжет повісті дуже простий: Вітько Бубненко- хлопчик 12 років,  прийняв пропозицію - зайнятися  історією рідного краюв, а жив він в Воронівці. У цьому  селі був яр, в якому колись жінки брали глину, і ось коли ще молода баба нинішньої тітки Горпини оголосила на все село, що докопалася аж до потойбічного світу і зненацька почула зі стіни  дивні звуки бойовищ, скрегіт криці та кінське іржання,   ту місцину стали називати  Чортовим яром, і люди не вельми полюбляють туди ходити. У наш час це западина, в якій ховається часовий перехід, і нажила вона дурної слави.
Саме в цьому  лазі і облаштував Вітько печеру, де можуть збиратися найкращі знавці рідного краю. І саме тут він почув незрозумілі звуки ….Так,  завдяки своїй цікавості,   хлопець  опинився в минулому, на 900 років назад - він потрапив до русичів. Це було його рідне село,  але часів Київської Русі .У колишньому місті Римові це була Зміїна нора, де за народними переказами мешкає Змій, який раз на кілька десятиліть вилазить зі свого сховку.
Спершу, звісно його охопила паніка і розпач, бо  його сприймають за чужинця і шпигуна, а потім... Ранкові пробіжки, природа, вишкіл майбутніх дружинників, а ще — казкові богатирі Олешко Попович й Ілля Муровець, у яких виявилося є свої слабкості, пристрасті і таємниці: Олешко закоханий у красуню і сміливицю Росанку, Ілля Муромець крадькома ласує черешнями з чужого саду . Усе це, звісно, зачаровало не тільки Вітька, а й мене як читача.
Цікаво, як на мене був обіграний Вітьків ліхтарик як знаряддя відлякування половців, який прославився як Змієве око. Цей ліхтар допоміг у рятуванні полоненого Вітька. Також Вітько навчив Олешка прийомам карате , які потім допомогли Олешку Поповичу перемогти половця Андака. А ще Вітьку пощастило потрапити в молодшу групу воїнів, які засідали в очереті та стріляли з лука.
Згадали Змія, який зовсім був не змій, а наш сучасний вертоліт, це вони з Олешком вигадали щоб нажахати половців, як обдурили упійманого половця Андака, який сидів у  ямі, а вони зверху заводили  розмову про те ,що вони та змій разом з військом відступають до Воїня,  Римів залишають, і змію відрізали крило.  Потім пройшла чутка, що численне військо половців наступає на Римів. Але насправді вйсько засіло в лісі.
Мені сподобалося, що це  щаслива історія, що ворогам перепадало на горіхи і вони ще довго носа не потикнуть, а полонений Святослав завдяки хитромудрому планові утік від половців, богатирі здійснили свої подвиги, а Вітько повернувся до рідної Воронівки.
В повісті ледь не на кожній сторінці щось трапляється.  Там чоловіки поважають жінок, бо знають, що в разі потреби ті боротимуться проти ворогів пліч-о-пліч зі своїми рідними, і навіть трохи побоюються своїх грізних господинь, але це,  здається,  реакція від постійних небезпек.
За час читання книги нові герої стали для мене немов старі знайомі, я страшенно вболівав за них, сприймав всі їхні негаразди близько до серця.
 А я для себе, як і  Вітько зробив висновок, що  історія- це не нудний текст на папері. Для мене це надзвичайно пригодницька книга, яка вчить патріотизму і сміливості,  викликає  почуття гордості за свою історію, навчає поваги до старших, справжньої дружби та  самопожертви.
Я гадаю, що  повість буде цікава усім хто любить пригоди та рідний краю.

понеділок, 19 серпня 2019 р.

У Скадовську радять вимкнути компи!

Соколовський Богдан, учень 8 класу Володимирівської ЗОШ цього року став переможцем районного етапу Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія 2019». Тож саме його було запрошено від нашого району до участі  у другому етапі, «Велика книга читацьких рекордів Херсонщини», що проводиться цього року заочно. 
Тож, до вашої уваги відгук Богдана на його улюблену книгу.

«Наразі, я хочу розповісти вам про одну з моїх найулюбленіших книжок за останній час – «Комп та компанія» Анни Коршунової. Це чудова історія про те, як знайти себе у цьому галасливому світі, повному пригод та несподіванок. Про те, що іноді, щоб змінити своє життя на краще, досить лише вимкнути комп’ютер і зробити крок на зустріч літу. Такими словами і починається книга, яка захопила мене відразу, потрапивши мені до рук.
Маю погодитись, що ми, сучасні діти, забагато часу проводимо з гаджетами, іноді цілком занурюючись у глибини Інтернет простору. Єдина альтернатива цій ситуації, як стверджують мої батьки, і з ними важко не погодитись, це читання цікавих книжок. Книзі «Комп і компанія» вдалося мене відірвати не лише від комп’ютера, а й про мій смартфон забути надовго.
Ми усі розуміємо, що зараз без новітніх технологій життя просто неможливе. Та, часом, дуже важко вчасно розгледіти межу між реальністю та віртуальним інформаційним світом. Можна навіть і не помітити, як за грою, або постійним пошуком нових друзів у соціальних мережах ми втрачаємо щось набагато важливіше у нашому справжньому житті.
Захоплююча, позитивна та дуже добра історія міського хлопчини Владика нагадує нам про головне у житті, про цінності, які мають керувати вчинками не лише дітей, а й дорослих. Цю книгу я б порадив прочитати багатьом дорослим, особливо тим, хто забув, що таке бути дитиною, що наші проблеми не такі вже й неважливі.
Владик, головний герой книги, цікавиться всім, що пов’язано з комп’ютерами. У його житті є тільки комп, найдорожче – комп і найкращим другом він, мабуть, назвав би теж комп’ютер. Та одного разу все змінилося, приїхала тітка Маруся з села.  Не вірите, що прості відвідини змогли обернутися справжнім переворотом цінностей та інтересів? А як же інакше, коли вас забирають до села?
Ось там і почалося справжнє життя та справжнє дитинство. Відсутність комп’ютера відкрило світ неймовірних розваг: купання у річці, нальоти за ласощами на сад сусідів, нічні прогулянки верхи на коні, участь у сільських обрядах і, звичайно, весела компанія нових друзів. З такою розважальною програмою, вам буде вже не до компа, у цьому я вас, як справжній сільський хлопчина, можу точно запевнити.
Читаючи цю книгу, ви поринете не просто у цікаву історію, ви знайдете нових друзів та відчуєте нестримне бажання якнайшвидше зібратися гуртом з товаришами у дворі та поспілкуватися віч-на-віч, а не в месенджерах.
Я раджу прочитати цю книгу моїм одноліткам та їх батькам, бо, як каже моя мама, дитинства забагато не буває».

пʼятниця, 16 серпня 2019 р.

Лідер читання 2019 Каховської СЗОШ І-ІІІ ст.№2

Лідер читання 2019 Каховської СЗОШ І-ІІІ ст.№2
Шестерненко Ксенія


Відгук на книгу Вікторії Ярош «Три горішки для Сашка»
учениці Каховської СЗОШ №2  Шестерненко Ксенії
Усі наші багатства - прах і попіл,
вони безсилі доставити нам те, заради чого треба  жити.
Сент – Екзюпері.
   Мене звуть Шестерненко Ксенія і я навчаюсь у 6 класі Каховської СЗОШ №2. Перед написанням відгуку я вагалася, на яку саме книгу це зробити, адже я доволі багато читаю. Та коли прочитала «Три горішки для Сашка», вагання зникли зовсім…
Усім відомо, що дуже часто багатство робить людину нещасною та духовно бідною. Ми не завжди замислюємось над цим. Здається, якщо є гроші, то можна робити все, що завгодно. На перший погляд це дійсно так. Але не помічаємо, як ми втрачаємо всі людські якості, стаємо «зазомбованими» і окрім грошей та своєї гордості не цікавимось нічим іншим. Доведено, що люди багаті, плачуть та засмучуються ще більше, ніж бідні.
   Саме це питання лягло в основу книги Вікторії Ярош «Три горішки для Сашка». Письменниця намагається показати проблему сучасності, підштовхує читача замислитись над цим. У книзі є багато ілюстрацій, гумористичних моментів, але під це замаскована гірка правда сьогодення.
   З цим твором я познайомилась влітку. Його порадили у бібліотеці, але сама назва не вразила, тому що виникає асоціація з дуже вже дитячою казкою «Три горішки для Попелюшки». Та прочитавши першу сторінку, я вже не змогла відірватись від книги. Забувала про їжу, про друзів. Читала навіть вночі під ковдрою з ліхтариком. В решті-решт прочитала книгу менш ніж за два дні. Тим не менш, «Три горішки для Сашка» - це насправді казка. Добра казка. Й мені дуже хочеться поділитися враженнями та розповісти про все детальніше.
   Головний герой –  хлопчик Сашко. Його батьки багаті люди й він має все,  про що тільки можливо мріяти кожній дитині. У нього є свій кінотеатр, аквапарк, зоопарк, парк розваг, авто трек та інше. Та все це не тішить хлопчика. Він готов віддати все, що в нього є аби тільки познайомитись та пограти з простими дітлахами. Та батьки не дозволяють Сашкові спілкуватись з іншими дітками й намагаються завадити йому. Здається, хлопчику треба радіти та дякувати батькам. Але не так. Він хоче бути звичайним хлопчиком зі звичайної родини. Крім того, у їхньому будинку є доморядниця – пані Правило. Вона примушує хлопчика поводитись як справжній аристократ. Не можна сміятися, швидко говорити, стрибати, бігати й навіть грати у спортивні ігри. Ви уявляєте дитину, а особливо хлопця, яка не може повеселитись або побігати? Людина не може бути як робот. Можливо звісно прикидатися, але навіщо? Іван Карпенко – Карий сказав:  Краще жити на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном…
Не будемо говорити про те, що могло б статися з Сашком, якщо й далі все так було. Але на щастя, він находить собі друга. Так. Справжнього товариша, якого звуть Сантиметрик. Він не вище вказівного пальця і справжнісінький чарівник, бо може творити всілякі дива. Сантиметрик дарує Сашкові три чарівних горішка, котрі можуть виконати три заповітні бажання.
   Перший горішок виконує мрію хлопчика подружитися з простими дітками. Сашко може кожен день гуляти з друзями й бавитись на свіжому повітрі. Другим його бажанням було мати чотирилапих друзів: кішечку та трьох песиків. А третє бажання Сашка – мати братика й сестричку. Його батьки забирають з дитячого будинку двійнят: хлопчика Юрка та дівчинку Оленку.
   Після цих веселих подій, пані Правило забуває свої аристократичні правила та стає привітною і веселою жінкою.( Тут вже без допомоги Сантиметрика не обійшлось.) А батьки Сашка замислюються над своїм минулим та вирішують почати життя спочатку.
   У книзі дуже багато героїв і можна знайти собі надійного друга або подружку у цій дивовижній історії. У деяких випадках буде бажання посміятися над витівками персонажів або навпаки – поплакати у лихих ситуаціях. І на мою думку, найкраща оцінка для твору – емоції , які він викликає. Бажання Сашка гарні, що тут скажеш. А кінець теж правильний, як і має бути. Діти остаточно зруйнували цей світ несправжніх цінностей. У когось смуток, жаль, а у мене радість, що все так добре закінчилось. Бо справжня книга дає читачу позитивні або негативні відчуття. І саме тому, можна переживати усі події улюбленого героя разом з ним… 
Я розповіла про цю книгу всім подругам у своєму дворі. Взяла її з собою в літній табір, та читала вголос новим знайомим уривки. Всі друзі вирішили обов’язково прочитати повість, повернувшись додому з відпочинку.

Неосмислене життя не варте того, щоб його прожити.
Сократ.

середа, 14 серпня 2019 р.

Відгук-рекомендація на книгу Наталії Матолінець «Варта у Грі»






Привіт, найзавзятіші книголюби і любителі читання! Для початку хочу представитися вам. Мене звати Валерія Житняковська і я суперчитач міста Херсона. Сьогодні ми з вами поговоримо про підліткову літературу, фентезі і сучасних українських авторів. Теми ці дуже актуальні у сучасному світі, адже у величезному масштабі такої літератури дуже складно обрати щось цікаве для себе. Сьогодні ми розберемося з цією проблемою і навчимося правильно вибирати книги під свій смак, а також познайомимося з творчістю сучасної української письменниці Наталії Матолінець.
От, чи знаєте ви, що підліткова література поділяється на два типи: teen і young adult? Якщо ні - то зараз розберемося:
Teen – це література для молодших підлітків, простіше кажучи, для дітей віком від 8 до 12 років. У чому ж її особливість? Для цього виду літератури характерний не заплутаний сюжет, зрозумілі теми, такі як сім’я, дружба, повсякденне життя. Але для підлітків мого віку вже існує інший, ближчий для нашого розуміння вид літератури – young adult. Тут вже вік читача вар’юється від 12 до 25 років, бо, погодьтеся, у читача у 12 та у 20 років інтереси будуть абсолютно різні. Мені подобається , що літературу young adult характеризують як розповідь про перше щось: перше кохання, першу втрату, першу зраду, переїзд на навчання та усе, що вперше стається у житті нас, підлітків.
Справжнім відкриттям у величезному світі young adult для мене нещодавно стала львівська письменниця Наталія Матолінець, бо її твори - це справжній вибух різноманітних емоцій, які переповнювали мене під час читання. Тож, сьогодні хочу розповісти вам про книгу Наталії Матолінець «Варта у Грі», яка відтепер стала законною власницею місця серед моїх найулюбленіших книг.
А тепер уявіть: ви потрапили до славетного Львова, вдень на вулицях гамірно і людно, а у повітрі витає аромат свіжосмаженої кави й запашного шоколаду, але ввечері це загадкове місто розкривається з іншої, прихованої для туристичних очей, сторони. Бо раз на сто років світлі і темні маги Львова проводять Гру, аби дізнатися, на чиєму боці буде влада і за чиїми законами житиме магічний світ наступне століття.
Та існує також особа, яка не надто воліє брати участь у цьому жорстокому змаганні і звати її - Варта Тарновецька. Але у Львові переполох - вбили темну алхімею. І це означає тільки одне - почалася Гра, а ще це означає те, що тепер - Варта у Грі.
Перше, що захопило мене у цій книзі - це стиль письма авторки, бо він просто «вау!». Мені вистачало тут всього: опису будівель і природи, містики, магії і, звісно ж, іронії, бо її у книзі дууууже багато. А характер головної героїні, Варти - просто бомба, те, що треба якраз для темної, недарма ж її називали «дуже нехороша темна». Вона запальна і не з усіма ввічлива, легка на підйом, цілеспрямована і чимось нагадує мене. А ще кава… моя найбільша любов, якої у цій книзі також було достатньо. Ох, та ж тут є усе, що потрібно справжньому любителеві читання для цілковитої насолоди.
Обов’язково рекомендую прочитати вам цю книгу, бо після останньої прочитаної сторінки, я впевнена,  ви назавжди зміните своє ставлення до славетного Львова, побачите, що криється за туристичними фасадами, а, можливо, навіть разом з головними героями перенесетеся у Львівську Гру.
Ну, якось так. Я впевнена, що ця книга обов’язково сподобається кожному, хто хоч раз візьме її до рук. На цьому я хочу закінчити свою розповідь! До нових зустрічей!